Олександр Олесь «Початки Києва» 

Над Дніпром широким, вільним, 

Де луги й степи цвіли, 

Наші прадіди — поляни 

Оселились і жили. 

Хлібороб робив у полі, 

Пас пастух корів, овець, 

З луком, з стрілами гнучкими 

По лісах ходив ловець. 

Пишно квітла Україна, 

Повна всякого добра. 

Як в раю, жили поляни 

Понад хвилями Дніпра. 

Все своє вони любили, 

Шанували і чуже, 

Хай, мовляв, Перун і Волос 

Всіх від лиха стереже. 

А коли сусід лінивий 

Заздрив силі багача, 

Вміли наші показати 

Обосічного31 меча. 

І віки нога ворожа 

Не ступала на наш лан. 

Bcі сусіди шанували 

І боялися полян. 

...Де стоїть тепер наш Київ, 

Там була сама гора, 

Жив там перший Кий з Хоривом, 

Щек та Либідь — їх сестра. 

Над самим Дніпром на горах, 

Огороджений з боків 

Ровом, мурами, валами, 

Київ виріс і розцвів.