Олександр Олесь «Поход на Царгород» Геть за морем українським, Понад склом Босфорських вод Дивні вежі і палати Розкидає Царгород. Наче вир, кипить, торгує Крамом, зброєю, вином. Вдень він вуликом здається, А вночі — чудесним сном. І з усіх країн до його Ллється хвилями народ. Наші теж торговці-люде Їздять в славний Царгород. Та не любить грек чужинців І тримає їх в руці. «Хоч не їдь! Одурить, скривдить!» Наші скаржаться купці. І Олег, на греків лютий, Став збиратися в поход: Хоче він до України Прилучити Царгород. І укрили Чорне море Українські байдаки, Розгорнулися вітрила, Заспівали вояки. Простір! Воля! Грають хвилі, Море диха, як живе, Мов лютує, що з піснями Легковажний хтось пливе. Небезпека? Вітер? Буря? Гнуться щогли кораблів? О, хіба згорнути крила Важко, довго для орлів? І гуртом за весла взятись, Разом взятись і гребти... Море, море! І в негоду Любе сміливому ти! Так три дні плили по морю Без турботи, без нудьги. Ось і вежі Царгороду, Ось і грецькі береги. Але греки уже знали, Що летять до них орли, І, щоб в пристань не пустити, Ланцюги перетягли. І звелів Олег на берег Витягати кораблі. «Що ж, мовляв, як не по морю, То поїдем по землі». І, колеса приробивши, Він вітрила розпустив. І невидане тут сталось, Найдивніше диво з див. «Ой повій, повій ти, вітре! Швидше коней повези!» Зашумів-повіяв вітер, Покотилися вози. Вороги перелякались, До Олега шлють послів. «Не руйнуй нас, все дамо ми, Що б ти, князю, не схотів!» «Ну, гаразд. Покора ваша Погасила в серці гнів, І здається, ми братами Станем з лютих ворогів Царю, хай моє купецтво Вільно ходить в Царгород, Хай торгує і купує Вже без кривди і без шкод. У купців не буде зброї: Я обмежу їх число, Щоб не більше, як півсотні, Їх нараз у місто йшло» Цар годився на умову, Хрест святочно цілував. Князь на Волоса, Перуна І на меч присягу склав. На воротях Царгороду Князь Олег свій щит прибив. На воротях Царгорода Український щит висів!