ТУ́ТКИ, ТУ́ТКА, присл., діал. Тут (див. тут1). Ось мигнув блиск — се з вартової будки. Ось тінь густіша — се дрімучий ліс. Ось шум глухий — ріка… десь тутки (Фр., X, 1954, 195); — Чого оця [Анна] тутки хоче? — кликнула мати (Коб., II, 1956, 196); — Відай, до другого пришестя тутка нам гибіти (Тют., Вир, 1964, 460).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 330.