ПАЛИ́КОПА, и, ж., церк. Християнське літнє свято на честь святого Пантелеймона. Одного літнього дня перед паликопою Омелько Кайдаш сидів у повітці на ослоні й майстрував (Н.-Лев., II, 1956, 263).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 27.

Паликопа, пи, м. День св. Пантелеймона (27 іюля). Маркев. 17.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 89.

Пали́копа = Свято́го Палія́ день — народні назви церковно-календар­ного дня Святого Пантелеймона, Великомученика і Цілителя (27 лип­ня/9 серпня); громове свято, бо його покровителя часто звуть во­лодарем блискавки; вважають, що Пантелеймон оберігає людей від вогню, копи — від пожежі; перед його образом у свято запалюють свічки, а в разі пожежі навколо бу­дівлі, що горить, тричі обносять його образ, вірячи, що пожежа від­разу припиниться; знахарі в цей день збирають цілющі трави; ге­рой повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» Омелько Кайдаш свято вірив, що хто постить у п’ятницю Паликопа, той ніколи не потоне і не вмре наглою смертю.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 429-430.