ОЖИ́НА, и, ж.
1. Багаторічна кущова або напівкущова колюча рослина з дугоподібними гілками та їстівними плодами. В лузі на калину Плететься ожина (Укр.. лір. пісні, 1958, 620); По землі, в ровах і ямах повзе ожина, тьмяно поблискує чорною ягідкою-намистинкою, наче оком у перепілки (Кучер, Прощай.., 1957, 70).
2. Ягоди цієї рослини чорно-сизого кольору. Я знову згадав ті хвилини, що душу п’янили мою, як темно-багряну ожину ми рвали з тобою в гаю (Сос., Близька далина, 1960, 241).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 648.