Низько-низько розстелився
Туман по долині.
Там звив собі соловейко
Гніздо на калині.

Коли квітом забіліла
Калина весною,
Витьохкував соловейко
Пісню над рікою.

Витьохкував про кохання.
Про щастя пташине.
А гніздечко, мов колиску,
Гойдала калина.

Оперились пташенята,
В ірій полетіли.
На калині, на гілочці,
Гніздечко лишили.